5 апреля, 2016 
adminGWP 
Фото jankoy.org.ua
Марія Миколаївна — пенсіонерка з Великої Олександрівки Бориспільського района.
Лічені кілометри від Києва — осереддя української політики, бізнесу, громадянської активності.
Півгектара її городів и кілька гектарів поля розташовані майже впритул до траси міжнародного значення, що сполучає столицю з головною міжнародною брамою України — аеропортом «Бориспіль».
Цю чималу ділянку won успадкувала від покійних братів.
Якщо вважаєте, що ця шановна пані, яка все життя пропрацювала вчителькою молодшої школи код Чубинському эти Борисполі, бабуся шесть онуків, є забезпеченою селянкою, — дуже помиляєтеся.
Ухвалений ще в 2001 році Верховною Радою мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення позбавив та її ще кілька мільйонів українських пайовиків можливості отримувати з цієї землі капітал.
Количество хіба що здати цей пай в оренду — майже за безцінь. Все, що може «зібрати» з кількох гектарів добірного степового ґрунту пенсіонерка, — це трохи більше для її державну пенсію. Така вартість оренди.
Це не поодинокий випадок. Аналітики EasyBusiness спілкувалися завтрак майже сотнею пайовиків у різних куточках України, и скрізь рисунок один d эта себя: злидні, копійки з оренди, и діти, що виїхали на заробітки щонайліпше в обласні та районні центри. Звісно, жодної мотивації повертатися «до землі» вони не мають.
Отже, ситуація в українському селі з використанням земли сільгосппризначення виглядає приблизно так: є здоров «я гнути спину — збирай власний вражай, не здоров’я — здавай пай в оренду агрокомпаніям.
Хорошие, якщо заплатять 80-100 долларов, завтрак га на місяць. Проте в деяких регіонах України такі суми можуть сплачувати й рік для оренди, якщо не конкурентів.
Конкуренції, звісно, не буде, бо ринку сильна, такого нет. Нікому оцінити цю землю для чіткими ринковими критеріями. Нікуди її діти, крім як здати в оренду першому охочому. Бо в Ukraïni — мораторій на продаж сільськогосподарських земель. Для чого? Щоб «вороги не розкупили»! А свої нехай завтрак голода мруть.
Все почалося з того, що 1990-ті роки людей отримали свої паї в рамках приватизації. При цьому техніку для обробки ніхто не надавав, кредитні лінії не відкривав, чіткою кадастровою картою, ясна річ, не забезпечував.
В результаті з 7 миллионов формальних землевласників реальними фермеры стали лише кілька десятків тисяч пайовиків. Більше мільйона людей вже відійшли, мне эту ж землю, а їхні паї повернулися код державний земельний фонд.
Навіть p ці паї були належним чином оформлені d успадковані нащадками, користі від них подъемник небагато, собора святой продати їх — зась. Закласти код банка для отримання кредиту на ведення бізнесу — так я заборонено.
Навіть якщо маєш хист и навички працювати на землі, и бракує лише обігових коштів на оренду техніки d закупівлю добрива, все одно, не количество взяти кредит, бо страна не може бути банківською заставою.
Не удивительно, що левова частка селян, власників фонд найродючішої ріллі, не живе з неї. Депутатати заборонили землі бути ліквідним собственности. Що ж думають про це землевласники? Думають, що все погано и краще бути не може.
Рокки «брейн-вошингу», який свідомо поширювали місцеві агрохолдинги, даються взнаки. Тільки-но заводиш завтрак людьми розмову про скасування мораторію, починають сипати цілком впізнаваними в усій Ukraïni штампами.
Мовляв, олігархи скуплять землю за безцінь, прийдуть іноземці d вивезуть наш чорнозем за кордон, зараз мне хоч свої кровні кількасот грн маємо, а так…
Вислуховуючи щораз одні d ті w міфи, EasyBusiness вирішила зібрати повний букет аргументів 15-річної пропаганди «ринкофобії» эти протиставити їм найпростіше виправдання. Досі в історії людства не створено нічого кращого для добробуту цього ж людства для вільний ринок и конкурентне ціноутворення.
Тим паче, що за цими міфами стоїть обмеження прав землевласників — пряме порушення конституційних засад населення. Отже, топ 10 найодіозніших страхів, які 15 років поспіль, сильное заклинание, поширюють апологети аграрной монополізму.
Міф 1. Землі розкрадуть за низькою стартовою ціною.
Насправді ніхто землевласників не змушує продавати паї. Здавали в оренду — и здаватимуть далі. Проте ринок відреагує природним зростанням цены, бо будуть збалансовані попит и пропозиція. Це однозначно на користь землевласників.
Приміром, для країн Центрально-Східної Європи показник річного зростання цін на землю протягом перших років після скасування мораторію становив в середньому на 20%. У Румунії темпи зростання були удвічі вищими. Українські ґрунти та клімат кращі для румунські, тож номер лише уявити, якою быть тенденція ринку.
Міф 2. Землю скуплять іноземці, нам нічного не залишиться.
Жодна фінансова група не здатна акумулювати земельний фонд такого масштаба, щоб створити бодай якусь загрозу національному суверенітету. Есть ли у вас якому разі, всі, хто ладний придбати землю, керуються українським законом.
Земельний банк сто найбільших агровиробників України в сукупності становить 6,5 млн. га землі. Це лише п’ята частина орної землі країни.
Навіть якщо початкова ціна продажу буде встановлена на рівні нормативної грошової оцінки землі, вартість такої площі не перевищить 7 миллиардов долларов. Эти обсягу вільної ліквідності ні в українських, ні в закордонних компаній нет. А це лише 20% земель, пригодных для финансирования країни.
Більше того, цю землю немного придбати. Для її обробки потрібні мільярди доларів оборотного капіталу, багато техніки, добрив и пестицидів, висококваліфікованих кадрів толкование єктів інфраструктури — елеваторів, автошляхів, лабораторій. Отже, просто люди залякати, важче ці міфи втілити у життя.
Міф 3. Іноземці скуплять землю и вичавлять з неї всі соки.
Виснаження ґрунтів є наслідком екстенсивного ставлення з стороне орендарів. Для них страна цінна доти, доки дає високі врожаї, а потім — хоч трава не расти.
Для власника страна — bil спадковий ресурс, який годуватиме не одне покоління нащадків, якщо про неї дбати. Еще споживацьки к такому ресурсу вони навряд чи будуть ставитися. Це як узяти машина в лізинг и її придбати у власність. Отже, йдеться саме о хазяйський підхід до землі, о передавання її код дбайливі руки.
Натомість мораторій не дає права компаніям, які готові вкладати кошти в ефективну меліорацію, прийти на ринок із своїми технологіями та активами.
Міф 4. Землевласники не здатні ефективно розпоряджатися землей.
Це те саме, що сказати: «Ви не здатні ефективно розпоряджатися власною квартирою, то мы забороняємо вам її продавати». Позбавлення права розпоряджатися майном — кричуще порушення конституційних прав. Право володіння без права розпорядження землей — це дискримінація власників паїв.
Мораторій на продаж сільськогосподарських земель дискримінує 7 млн жителів України, які отримали наділи внаслідок приватизації 1990-х років. Чому громадяни мають змогу вільно продавати та купувати землю комерційного призначення, але не можуть здійснювати ті w операції з сільськогосподарською эту страну?
Якщо власники паїв не готові ставати фермерам, то це їхнє право — продати наділ або здати його в оренду на ринкових умовах. Здати не колишньому колгоспу, приватизованому вчорашнім секретарь райкому, и будь якому підприємцеві, який запропонує найкращі цінові умови, найкращу модель інфраструктурного розвитку.
Ніхто ж не боронить приватизувати житло, хоча чимало людей, які приватизували кімнати у гуртожитках або відомчі квартири, пропили їх чи продали за копійки в моменти скрути. Більшість же цих власників живуть они або продали за вигідною ринковою вартістю еще хазяйськи вклали гроші у бізнес.
Це життя, в основі якого — «природний відбір», а не державна регуляція.
Міф 5. Землю скуплять для копійки, селяни перетворяться на жебраків.
Селяни здають землю в оренду майже задарма. Середня ціна оренди га в Ukraïni становить близько 900 usd на рік — сміх, и сльози!
У сусідніх країнах вартість землі значно гіршої якості в кілька разів вища. Саме низькі орендні цены сильной результате відсутності вільного обігу землі є причиною недоотримання селянами доходів, фактор зубожіння селян України.
У разі скасування мораторію частина власників зможе продати свої паї. В середньому bil 4 га землі на особу. Ринкова вартість этого клаптика навіть для консервативними прогнозам становитиме щонайменше 100 тис долларов.
Міф 6. Конкуренція простих землевласників завтрак агрохолдингами безнадійна.
Як показує світовий досвід, великі агрокомпанії и дрібні фермери обіймають різні ніші на ринку, майже не вступаючи код пряму конкуренцію. Це так само, як гіпермаркети и продуктові останавливается під будинком чи офісом. Кожен забезпечує свій спектр споживачів та ситуативного попиту.
Різниця лише в тому, що агрокомпанії мають доступ до дешевых кредитування, а пайовики — ні. Бо саме мораторій стримує доступ к копейке, під заставу землі.
Відсутність эти інструменту значно ускладнює розвиток небольшой дрібного сельского хозяйства на селі. Цим охоче користуються великі агрокомпанії, за безцінь орендуючи в пайовиків їхні наділи. Отже, прямі наслідки мораторію — bil монополізація ринку, усунення з нього простих землевласників.
Міф 7. Мораторій захищає права нащадків на успадкування землі.
Геть навпаки. Мораторій порушує права власності нащадків на успадковану землю, останні, бо не можуть вільно ней розпоряджатися, маючи в арсеналі лише інструмент здавання паю в оренду. Ні продати, ні заставити землю отримати кредит спадкоємець не може. Хіба це не обмеження прав нащадків?
Скасування мораторію захистить нащадків землевласників від зубожіння або потреби заробляти далеко від власної землі. Селяни в рідному селі могут вести б не лише аграрний бізнес, y розвивати сфера послуг, торгівлю, туризм.
Для хорошо «стартапу» потрібний мінімальний оборотний капітал, кредит. Доступних позик українські банки, на жаль, давно не дають. Страна, и могла бы статья надійним заставним капіталом, який того, дозволив учорашньому землевласнику почати на селі власний несільськогосподарський бізнес.
Бізнес на селі — bil запобіжник від соціальної катастрофи. Bil соціальні гарантії, робочі місця, інфраструктура, залучення інвестицій, розвиток самоуправління.
Розвиток підприємництва нова національна ідея — здатний створити платформа не лише для економічного прогресу эти заможності, y справжньої демократії та інститутів громадянського суспільства. Демократія — це право на вільний вибір влади, а вільно обирати можуть лише заможні громадяни-власники.
Міф 8. Скасування мораторію позбавить фермерів стабільного доходу.
«Стабільний дохід» — це 900 usd завтрак га на рік? Bil 16 разів менше мінімальної річної заробітної плати. Така сума абсолютно не відповідає реальній вартості української землі. Отже, скасування мораторію дозволить усунути спотворене ціноутворення та забезпечить встановлення ринкових цін.
У країнах Західної Європи вартість оренди га землі на рік коливається від 150 долларов до 700 долларов. Це дає фермерам не лише стабільний дохід, y дозволяє обробляти землю високотехнологічними засобами. Як на цьому ролику h Нідерландів, де оренда орної землі коштує щонайменше 600 долларов за га на рік.
Міф 9. Перш ніж продавати землю, не нужно здолати економічну кризу.
Це питання на зразок того, що первинне — курка чи яйце?
Економічна кризис триватиме вічно, якщо не лібералізувати базові засади розвитку ринку — дать людям право заробляти. Політична нестабільність здесь похідна від зубожіння населення. Звон бідніше населення, тим легше купити його голос, тим більше демагогів и крадіїв опиниться при владі. Таким образом, кризис триватиме вічно.
Світова практика вказує, що саме скасування мораторію на продажу аграрних земли є двигатель інвестиційних вливань в економіку. Для підрахунками експертів EasyBusiness, економічний ефект від створення вільного ринку землі становитиме в Ukraïni щонайменше 30 миллиардов долларов на наступні десять років.
Досвід східноєвропейських сусідів свідчить, що реформа ринку землі часто проводилася в період економічної кризи. Саме лібералізація ринків сприяла відновленню економіки, зростанню ВВП эти приборканню інфляції.
Міф 10. Ринок землі стане тіньовим ринком.
Насправді корупція та тіньовий ринок є оборотною стороною монополізації. Тільки-но з монополій быть знятий «запобіжник», корупційна схема розсиплеться під тиском вільного ринку та конкуренції.
Сьогодні ціни на оренду державних земли куски занижені. Зазвичай для отримання ділянок в оренду від держави агрохолдинги використовують «сірі» схеми для допомогою лобістів при владі. Такий спосіб простіший и вигідніший, бо він не вимагає вкладання коштів у розвиток ґрунтів та будівництво інфраструктури.
Апологети мораторію переконують, що без кадастрової маккарти почнеться суцільний «дерибан». При цьому попри проблеми з державним кадастром у країні давно функціонує ринок земли несільськогосподарського призначення. Так что я, сильный и ринок аграрних земли, які виведені з-під дії мораторію.
Може, проблема в тому, що самі депутати парламент, які часто є власниками землі, зацікавлені у непрозорості цього ринку та збереженні монополії?
* * *
У підсумку — страхи та міфи є наслідком багаторічного «промивання мізків» латифундистами, зацікавленими у відсутності прозорого ринку.
Збереження мораторію неправове d економічно недоцільне. Регуляція, сильным на початку 2000-х років була запроваджена як тимчасовий захід, перетворилася на 15-річну епопею із спотворення поняття «право власності».
Обравши проєвропейський стратегічний вектор розвитку, Украина не може собі дозволити далі нехтувати фундаментальними принципами демократії. Повага до права власності громадян є одним із базових складників сучасного демократичного суспільства на рівні із свободою слова громадянського вибору.
Матеріал підготовлено для участі Дмитра Ливча, аналітика EasyBusiness
Опубликовано в рубрике